Сьогодні ми спілкуємось з керівником проєктно-конструкторського відділу Богдан Макарчук,  який стояв біля витоків компанії.

 

Дата народження: 5 червня 1986 року

Місце народження: с. Лудин, Володимир-Волинський р-н, «Волинь моя, краса моя…»

Освіта: Дніпропетровський національний університет залізничного транспорту (зараз ДНУЗТ, тоді - ДІІТ), спеціальність «Електротехнічні системи електроспоживання»

Початок роботи в компанії: 5 червня 2012 року

 

СЬОГОДНІ В ТЕБЕ ВОСЬМА РІЧНИЦЯ ПОЧАТКУ РОБОТИ В ЕДС. ЯК ПОЧИНАЛАСЯ ТВОЯ ТРУДОВА ДІЯЛЬНІСТЬ?

Так, мій перший день в ЕДС був рівно вісім років тому, і так збіглося, що саме в день мого народження. Добре запам’ятовувати дату (посміхається – Ред.).

Щодо початку діяльності, то мій трудовий стаж розпочався в проєктному інституті Дніпродіпротранс, куди я прийшов молодим спеціалістом на посаду інженера-проєктувальника. Саме тут отримав фундаментальні навички професії, здобув практичний досвід, і, мабуть, саме цей колектив привив любов до спеціальності та інженерної справи в цілому. В інституті я пропрацював неповних три роки, отримав кваліфікацію проєктувальника другої категорії, та ситуація склалася так, що довелося «шукати щастя на багатших селах».

 

РОЗКАЖИ ПРО ПЕРШЕ ЗНАЙОМСТВО З НАШОЮ КОМПАНІЄЮ.

Забіжу трохи наперед. Як виявилося пізніше, на той час тут вже працювало багато моїх одногрупників з ДІІТу (так сталось історично, що більшість інженерів в ЕДС або з ДІІТу, або з Дніпровської політехніки – Ред.), тому частково з компанією я вже був знайомий.

А перше очне знайомство відбулося на співбесіді з Валентиною Пучкою, керівником HR-відділу. Хто проходив цю процедуру, той знає – намалюй картинку з квадратиків/трикутників, розкажи про елементи однолінійної схеми, і таке інше. А потім Валентина мені показує проєкт кабельної лінії 0,4 кВ і питає: «Скільки часу тобі потрібно, щоб розробити подібний?». Я відповів, що два дні цілком достатньо, якщо є вся інфа. Ніколи не забуду реакцію Валі – вона прогорнула всі ці 50-60 аркушів документу і здивовано спитала: «Це все за два дні?» (як виявилося пізніше, цю роботу можна робити навіть швидше, якщо припече). Продовжив співбесіду тодішній ГІП Андрій Весніовський. Чесно, вже не пригадаю про що спілкувалися, та все-таки він тоді запросив мене на роботу. От так я й потрапив в сім’ю ЕДС

 

КОМПАНІЯ ЕДС-ІНЖИНІРИНГ БУЛА ЗАСНОВАНА НА ПОЧАТКУ 2010 РОКУ. ТИ ПРИЙШОВ НА ЕТАПІ ЇЇ СТАНОВЛЕННЯ. ЯКИМ ТОДІ БУВ ЕДС І ПРОЄКТНА ГРУПА?

Час мого приходу якраз припав на активну фазу розвитку проєктної групи компанії. Тоді був значний портфель замовлень, і часу на розкачку не було. Бувало, що доводилося за ніч розробляти чотири проєкти, бо на ранок потрібно їхати їх погоджувати. Так і загартовувалась сталь

Зізнаюсь, що в ЕДС мені довелось кардинально переформатувати підхід до роботи. В Дніпродіпротрансі, як і в будь-якому проєктному інституті, ми займалися великими інертними «довгограючими» об’єктами, по яких не завжди й доходило діло до реалізації.

В ЕДС було все зовсім не так. Ми виїжджали для обстеження «живого» об’єкта, котрий вже будувався, прямо на місці приймали основні технічні рішення, і менеджер об’єкта одразу замовляв матеріали і «стартував» по роботі. Кабельну лінію вже могли закопати, а через тиждень приходить узгоджена зйомка, де чітко по трасі лінії лежить підземний трубопровід. Звісно, це байка - без погодженого проєкту ніхто нічого не будував.

Однак динаміка і ритм дійсно були шаленими і затягували. Саме в цьому і був весь кайф ЕДС. Суперське відчуття, що ти проєктуєш не «на полку», а є активним учасником «народження» об’єкта!

Більшістю колективу в ті часи були або вчорашні студенти, або молоді спеціалісти, як я. Та вся наша незрілість як спеціалістів, некомпетентність в якихось питаннях, брак досвіду, все це в повній мірі компенсувалося наполегливістю і самовіддачею. Ми вчилися, ділилися досвідом, разом «вигризали» своє право на існування.

Ці часи я згадую з ностальгією, як студентські роки. Був класний позитивний колектив, було багато цікавих проєктів, і з часом «життя на роботі» перетворилося на «життя роботою».

 

НЕ МОГЛО Ж БУТИ ВСЕ ТАК ГАРНО? ЯК ПЕРЕЖИЛИ КРИЗУ 2014 РОКУ?

Влучно. Такою дружньою компанією ми дожили до 2014 року. І тут прийшли «смутні» часи - війна, загальна невизначеність у завтрашньому дні, «мертвий» ринок. Пішли масові скорочення штату. В проєктному відділі залишилось тільки три інженери, включно зі мною. Це вже пізніше, коли я сам став керівником, зрозумів всю важкість прийняття в той час управлінських рішень, які випали на долю керівництва компанії, а особливо на тодішнього директора Володимира Супруна. Це був важкий час для всіх. Ми виживали як могли, бралися за будь-яку роботу. Пережили - і слава Богу.

 

ЗАРАЗ ТИ ЗАЙМАЄШ ПОСАДУ КЕРІВНИКА ПРОЄКТНО-КОНСТРУКТОРСЬКОГО ВІДДІЛУ. ЯКИМ БУВ ТВІЙ КАР’ЄРНИЙ ШЛЯХ?

Насправді, для мене повноцінна управлінська діяльність почалася зовсім недавно. Нам вдалося сформувати команду висококласних спеціалістів (подяка за це ), які змогли взяти на себе всю «техніку», і я туди вже не лізу. Ну, майже не лізу)). Тепер зосередив свою увагу більше на плануванні, фінансах, питаннях продажів і стратегічного розвитку.

А в ЕДС я прийшов рядовим інженером-проєктувальником. Приблизно через рік став керівником невеличкої групи проєктувальників лінійних об’єктів. Але менеджментом там і не пахло, це був просто вищий рівень задач і відповідальності.

Взагалі, в той час я не ставив собі за мету займати якісь керівні посади. Мені подобалось проєктувати. Я робив це доволі успішно і робота моя цінувалася.

 

ПОГАНИЙ ТОЙ СОЛДАТ, ЯКИЙ НЕ ХОЧЕ СТАТИ ГЕНЕРАЛОМ. СПРАВЕДЛИВА ПРИКАЗКА?Тут я більше схильний сповідувати філософські погляди Сковороди стосовно «сродної праці». Для мене кар’єрний ріст був більше інструментом для реалізації своїх амбіцій в плані масштабних проєктів. Один в полі – не воїн. Якщо ти хочеш реалізовувати великі об’єкти, то для цього у тебе має бути відповідна команда.

В моїй управлінській практиці вже були випадки, коли я намагався «просувати» гарних спеціалістів на керівні посади. З риби птицю не зробиш. Не кожен може бути керівником, і це не означає, що це поганий спеціаліст. Я завжди намагаюся задіяти працівника в тій ролі, де його ефективність буде максимальною. От і все.

 

ПРОЙШЛО ВІСІМ РОКІВ. ЯКИМИ ПРОЄКТАМИ ЧИ ЗДОБУТКАМИ ТИ ГОРДИШСЯ?

Завжди гордий за ті об’єкти, котрі запроєктував власноруч. Коли подорожуємо сім’єю і проїжджаємо повз такі об’єкти, то завжди хвалюсь дружині чи дітям, що «це мій проєкт»))

Коли проєкти виконані командою, то це трохи не те пальто. То вже гордість більше за команду. За те, що зумів створити таку команду, котра може робити такі об’єкти.

Чесно скажу, що коли в минулому році ми отримали першість серед проєктувальників сонячних станцій (https://getmarket.com.ua/ua/design_rating), то я був на сьомому небі. Все-таки це було певне визнання нашої роботи.

 

ТАКІ «ВІДЗНАКИ» МОТИВУЮТЬ? ЩО ВЗАГАЛІ ДАЄ ТОБІ ЕНЕРГІЮ ДЛЯ РУХУ ВПЕРЕД?

Хм… Ранкова кава) Якщо серйозно, то в російській мові є таке слово «созидатель». На жаль, український переклад («творець» - ред.) не зовсім влучно відображає одне з його тлумачень – людина, що створює. І коли ти приходиш вранці на роботу з грандіозними задумками і навколо бачиш таких самих як ти - з вогником в очах, з бажанням створювати, – оце й дає стимул та впевненість, що все у нас вийде.

 

ЯКІ ПЛАНИ НА МАЙБУТНЄ? АЛЬТЕРНАТИВКА «ВПАЛА В КОМУ» НА НЕВИЗНАЧЕНИЙ ЧАС. У ЯКОМУ ВЕКТОРІ ПЛАНУЄШ РУХАТИСЯ?

Ух, це питання ще на одне інтерв’ю як мінімум. Пропоную не обтяжувати наших читачів. Найближчим часом підготуємо розповідь про класних хлопців і дівчат з проєктно-конструкторського відділу, і от тоді розкажемо, чим ми живемо зараз і які у нас плани на майбутнє.

 

Тож далі буде. У другій частині интерв’ю Богдан розкаже про становлення проєктного підрозділу, його сьогодення та перспективи, а також відповість на питання, чи є проєктування жіночою професією

 

Залишайтесь з нами, щоб не пропустити нічого цікавого.

Keep energy under control