Будь-який продукт можна скопіювати, будь-яку технологію відтворити.

Єдине, що точно не можна повторити, це людей – головний та цінний ресурс EDS Ukraine.

Продовжуємо знайомити зі своєю командою.

Від офіс-менеджера до керівника відділу маркетингу EDS UKRAINE: сьогодні поговоримо з Ольгою Бут.

• Оля, розкажи, як ти дізналася про EDS.

Спрацював сарафанний маркетинг.

2013: я в активному пошуку роботи. Тоді знайома запропонувала піти на співбесіду за вакансією офіс-менеджер замість неї, тому що вона вже влаштувалася.

Хоч за фахом я - економіст-статистик, посада офіс-менеджера мене не бентежила. З тодішнім диким бажанням працювати та кількістю мого ентузіазму я успішно пройшла співбесіду з Олександром Запишним. (зараз, до речі, ентузіазму не менше)

Як результат, вже 8 років є частиною EDS.

• Виходить, що фундамент твого майбутнього в маркетингу закладений ще зі студентських парт?

Звичайно, економіка та маркетинг – тісно пов'язані поняття. Щоб не озвучувати шаблонне визначення з Вікіпедії, поясню просто: завдання маркетингу – організувати процес взаємодії продукту, продавця та покупця так, щоб максимально задовольнити їхні потреби (навіщо один продає, а інший купує).

Після університету відшліфування потенціалу вже було самостійним: відеоматеріали, статті, тренінги, курси. І, звичайно, практичний досвід!

• Коли з'явилася можливість піти у цю сферу?

Це не сталося різко та спонтанно. Це було просто питання часу.

Коли я прийшла, компанія не була настільки великою, як зараз. Тому поєднувала ряд функціоналів і, попри посаду офіс-менеджера, завжди була пов'язана з маркетингом: нові сайти, розробка поліграфії, просування та інше.

Кожне завдання було нове. З кожним завданням ставало цікавіше заглиблюватись у те, чим займаюся.

• Чи був страх, що не вдасться впоратися з черговим новим завданням?

Ні, мною завжди керує впертість та наполегливість.

Адже як це хтось може, а я ні? Я зможу!

Золоте правило "вникати в деталі" - це, напевно, і є запорука успіху робити все з першого разу.

• Це безперечно лідерські якості. Ти завжди прагнула стовідсоткового результату і проявляла себе?

Хм, лідерство. Я точно ніколи не хотіла вести за собою натовп.

Надихнути - так. Показати людині його найкращі сторони, показати, що вона може і наскільки це класно.

У школі я була відмінницею. Не заучкою, але відмінницею - це накладало на мене певні стереотипи. Стереотипи закритості, книжкового хробака. Тому коли вступила до університету на бюджет, заявила, що тягнути на червоний диплом не буду. Хотілося скинути з себе певні кайдани, як мені тоді здавалося. Але, що природа дала - не відібрати. Навчалася в кайф, жадібно вбираючи нові знання. В університеті розкрилися вже мої організаторські та творчі здібності.

2-е впевнене рішення – я пішла працювати після 3-го курсу, хоча батьки були проти. Ми домовилися, якщо погано здам сесію, то піду з роботи. Здала добре – роботу не покинула.

• Ти починала з посади рядового співробітника, а згодом стала керівником. Як вважаєш, що допомогло досягти такої позиції на роботі?

Я б сказала не через кілька років, а протягом стільких років. 8 років. Чому протягом – це певна праця. Навичка, яку треба прокачувати постійно. І він постійно видозмінюється у мене.

Що допомагало і продовжує допомагати - аргументованість і наполегливість. Усі свої пропозиції та висновки можу обґрунтувати.

Шлях до мети завжди тернистий – завжди щось заважає.

Саме щось, а не хтось. Саме заважає, а не зупиняє.

У моєму випадку - це страх і невпевненість у своїх силах через відсутність певних навичок. Коли ці прогалини в компетентності заповнюються, страх зменшується і зникає зовсім. А іноді можу й у вир із головою, а там уже вчуся на своїх шишках.

• Що найскладніше у тому, щоб бути керівником?

Бути керівником 😅 І не реагувати на невдоволення підлеглих. На шум у вухах 😅
Іноді вони не бачать картини так, як її бачиш ти, не знають багато факторів і роблять свої висновки.

Потрібно бути переконливим, щоб “твої” люди вірили у майбутній успіх і не сумнівалися в ньому. Навіть якщо рішення здаються абсурдними))

• Загалом у тебе в підпорядкуванні було 10 людей. Як би ти описала свій стиль керування?

Для мене важлива команда. Ціную кожного в ній. Можливо, не завжди про це говорю, але це так! Надто довіряю і часом за це розплачуюсь 😅 Але! Це все досвід.

У будь-якому разі пишаюся за кожне досягнення кожного.

• Зі  сторони видніше: ми вирішили запитати у команди Ольги як це - працювати з нею.

“Стиль управління – намацати золоту середину. З нею у роботі є все для звання команди мрії: гумор, демократія, коректне ставлення до некоректної поведінки. Вона інтуїтивно дає масу інсайтів та бажання розвиватися, працює авторитетно та впевнено, надихає команду та ставить чіткі цілі.Згодні з Ольгою, що головне - не зловживати довірою”  – коментують колеги.

• Чим пишаєшся з зробленого в EDS особисто тобою?

Відразу згадується проєкт у НТУ "Дніпровська політехніка" - ремонт аудиторії для студентів та оформлення АБК на EDS Power. Загалом не розуміла, що там робити і як. Проєкт розклала на процеси, завдання, бюджети. Знайшла підрядників. Довго думала над дизайном, щоб він мене задовольнив – якось не так. Багато змінювалося по ходу справи, але результат - відмінний, я вважаю!

Коли розумієш як це стало цінно для інших – це непередавані відчуття. Студенти навчаються у новітній аудиторії. Співробітники, проходячи коридором, бачать результати своєї роботи та, мені здається, у них навіть спина розпрямляється наприкінці робочого дня 😅

Мій "Посібник для нового співробітника" дуже довго було в штатній папці компанії. Бачу, що все, що я роблю/створюю потім тривало живе в кампанії. Можливо, перетворюється, але фундамент точно мій!

• І фінальне. Через 8 років ти в EDS тому що ..?

Гарне питання 🤔

Тому що EDS дає можливість розвиватися.

Різноманітність завдань змушує завжди бути в тренді, постійно вчитися.

Тому що EDS мені довіряє - це дуже цінно.

Тому що у мене однакові цінності з EDS – будь чесним, енергійним, динамічним.

Обертаючись назад, можу сказати, що мій старт роботи в EDS – це були двері до іншого життя. (життя до і після).

Я стала на свої рейки. Ось розумію, що моє. Мій шлях. І я йду ним.

• 
• 
• 
•